Логотип

Білгород-Дністровська міська територіальна громада

Одеська область, Білгород-Дністровський район

Про місто

66436f30cefd8___DSC0069_1.jpg

Білгород-Дністровський розташований на південному березі Дністровського лиману. Місто має багатовікову історію, протягом якої воно кілька разів змінювало назву, але зберігало своє основне значення – «Біле місто». Місто завжди було одним із найважливіших ремісничих і торговельних центрів, через який проходили головні торгові шляхи, що з'єднували Східну та Західну Європу, країни Сходу з північними землями.
Історія міста починається з моменту його заснування в кінці VI століття до нашої ери, коли вихідці з малоазійського грецького міста Мілет заснували на берегах Дністровського лиману відоме місто Офіусса-Тіра. Про це свідчать знахідки, виявлені під час археологічних досліджень міських культурних шарів Тіри: розписна та чорнолощена східногрецька кераміка, численні амфори тощо.
Перші описи Нижнього Подністров'я залишив у своїй легендарній «Історії» Геродот, який показав, що на цих землях проживало еллінське (давньогрецьке) населення.
Залишки давньогрецького міста Тіра розташовані на території міста Білгород-Дністровський, на мисі, який частково займає середньовічна фортеця Аккерман (Ackerman). Тут виявлено залишки численних будівель, вулиць стародавнього міста, башт фортець та адміністративних будівель, які яскраво свідчать про те, що Тіра була одним із найбільших торговельних центрів не лише Дністров’я, а й усього Північно-Західного Причорномор’я.

Про це також свідчать численні знахідки мармурових статуй, предметів з металу, скла, кераміки – високохудожніх і побутових, побутових. Місто карбувало власні монети з міді, срібла та золота. Воно вело широку торгівлю з племенами скіфів, готів, сарматів та іншими кочовими і землеробськими народами, які проживали в Північно-Західному Причорномор'ї. Крім торгівлі, жителі Тіри займалися землеробством - землеробством, скотарством, виноградарством, а також різними ремеслами і рибальством.
У середині XIII століття Білгород зазнав монголо-татарської навали і увійшов до ханських ногайських володінь. Розкопки свідчать, що в XIII-XIV століттях місто було великим торгово-ремісничим центром і портом. Через Білгород проходив Шовковий шлях, який з'єднував місто з Близьким Сходом. Найперші походи по «Бєлгородському шляху» на схід датуються 1370 роком.
В кінці XIV століття Білгород увійшов до складу Молдавського князівства і став його головним портом. У цей час велося будівництво великої фортеці, яка в основному була завершена в XV столітті. Тоді місто називалося Четатья-Алба. У місті проживало близько двадцяти тисяч осіб.

Фортеця майже повністю збереглася до нашого часу. Він має форму неправильного багатокутника площею приблизно дев’ять (9) гектарів. З трьох боків фортеця оточена захисним ровом, глибина якого сягає двадцяти (20) метрів, ширина – 13,5 метрів. Зовнішні стіни фортеці простягнулися майже на 2,5 кілометри. У висоту вони досягають дванадцяти (12) метрів, а товщина досягає п’яти (5) метрів. Тридцять чотири (34) прямокутних, круглих і багатокутних веж вбудовані в стіни фортеці. Фортеця побудована з місцевого вапняку. Середньовічна фортеця поділена внутрішніми стінами на чотири (4) двори (двори).
У 1420 році місто відбило атаку турецького флоту, який намагався захопити місто. У 1484 році війська султана Баязета і кримського хана Менглі-Гірея після шістнадцятиденної облоги захопили місто Білгород. З того часу місто отримало нову назву – Аккерман – і увійшло до османських земель як важливий стратегічний центр.
Після входження міста до складу Російської імперії сюди прийшли селяни з українських і молдавських сіл, а також козаки, які намагалися вирватися з-під кріпацтва. Тут також оселилися болгари, які втекли з балканських країн, які були поневолені турками. Населення міста постійно збільшувалося і в 1861 році склало понад сорок дві (42) тисячі чоловік. Значну роль у житті міста відігравав порт, через який в основному експортувалася сільськогосподарська продукція.
Незважаючи на провінційне положення в Російській імперії, Аккерман брав активну участь у політичному і культурному житті країни. Учасники декабристського руху – М.Ф. Орлов, О.П.Юшневський, І.І. Пущин – неодноразово бували в Аккермані. В.Ф. Тут служив Раєвський. Під час південного заслання відомий російський поет А.С. Пушкін провів у місті три дні. У 1825 році місто відвідав відомий польський поет Адам Міцкевич.
У різний час відомий польський прозаїк Ю.І. Крашевський, відомі російські письменники М. Горький, К.П. Паустовського, в місті Аккерман побували видатні діячі української культури – Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, М. Кропивницький, брати Тобілевичі (П. К. Саксаганський та І. К. Карпенко-Карий), М. Заньковецька та інші.
У 1944 році місто було перейменовано в Білгород-Дністровський. Крім залишків античного міста Тіра і середньовічної фортеці, в місті збереглися інші історичні пам'ятки: «Скіфська могила», середньовічна вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV ст.), Новогрецька церква. Іоанна Предтечі (XIII-XVI ст.), джерело Іоанна Сочавського (Нового) – святого покровителя Бессарабії, який спочив у місті наприкінці XIII ст., тощо. Усі ці історичні пам’ятки та об’єкти потребують термінових консерваційно-реставраційних робіт.
Отже, Білгород-Дністровський має багату, понад 2500-річну, історію і є одним із найдавніших міст не лише України, а й світу. Тут необхідно створити заповідник, який збереже для майбутніх поколінь цей унікальний історичний комплекс.
Пам'ятки архітектури та містобудування Білгорода-Дністровського. Аккерманська фортеця
В кінці XIV століття Білгород увійшов до складу Молдавського князівства і став його головним портом. У цей час тут велося будівництво великої фортеці, яка була завершена в XV столітті. У місті проживало близько двадцяти тисяч осіб. Фортеця майже повністю збереглася до нашого часу. Він має форму неправильного багатокутника площею приблизно дев’ять (9) гектарів. З трьох сторін фортеця оточена захисним ровом, глибина якого сягає двадцяти (20) метрів, ширина – 13,5 метрів. Зовнішні стіни фортеці простягнулися майже на 2,5 кілометри. У висоту вони досягають дванадцяти (12) метрів, а товщина досягає п’яти (5) метрів. Тридцять чотири (34) прямокутних, круглих і багатокутних веж вбудовані в стіни фортеці. Фортеця побудована з місцевого вапняку. Середньовічна фортеця поділена внутрішніми стінами на чотири (4) двори (двори).

Вірменська церква


Найстарішим храмом нашого міста є Вірменська церква (XIV-XV ст.). Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці розташована на площі, яка обгороджена кам'яним муром.
На мармурових плитах, вмурованих у стіни церкви, а також на плитах, які слугували надгробками, є декілька лапідарних написів. Серед усіх написів на надгробках немає жодного напису, датованого пізніше XVIII ст. До кінця XVIII століття померлих ховали на цвинтарі біля костелу і лише з XIX століття ховали на Вірменському кладовищі, розташованому на околиці міста (зараз цього кладовища не існує).


Розкопки стародавнього міста Тіра


Знайомство з Білгородом-Дністровським ми почнемо з руїн стародавньої Тіри. Тут був закладений перший камінь майбутнього міста.
Першими поселенцями Тіри були греки. До берегів Північного Причорномор'я їх змусила прийти бідність. Вони шукали щастя за межами батьківщини. У середині 6 століття до н.е. вони висадилися на берегах Дністра, де заснували місто Тира (у давнину річка Дністер мала іншу назву – Тира (Тірас)).
Культурний шар подекуди сягає 6 метрів і багатий на предмети матеріальної культури різних епох. Протягом багатьох століть відбувалося перерозшарування шарів, тому дуже часто на глибині 30-40 см від поверхні і глибше знаходять старовинні монети – ятаган, середньовічну кераміку та інше.


Білгород-Дністровський музей


Гості міста завжди запитують дорогу до краєзнавчого, історико-економічного музею. Найстаріший музей південного регіону України привертає увагу не лише найдавнішими експонатами, а й чудовою архітектурою своїх будівель.
Головний корпус краєзнавчого музею збудовано в останній чверті століття в стилі ампір. Знаходиться на вулиці Пушкіна, 19. Тут представлена експозиція про історію міста та краю, починаючи з найдавніших часів і до наших днів. Стародавнє місто показано дуже добре. Можна побачити знаряддя праці та пристрої, рідкісні античні монети, висічені на камені літери, шедеври мистецтва стародавніх народів, що населяли Північно-Західне Причорномор'я.
Експозиція, представлена в одній із кімнат, розповідає про середньовічне місто. У сусідній кімнаті зібрані колекції зброї, особистих речей, документів та інших предметів, які розповідають про героїзм наших воїнів під час Другої світової війни. Увагу відвідувачів привертають експонати у розділах етнографія, природа краю. Сучасне місто також широко представлено в музеї.

 

_DSC0047.jpg _DSC0057.jpg