Білгород-Дністровська міська територіальна громада

8 травня на Меморіалі Слави у сквері Воїнської Слави відбувся захід «Не згасити пам’яті вогонь» до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. В ньому взяли участь представники Білгород-Дністровської районної державної (військової) адміністрації, міської ради та її виконавчих органів, громадськості, ЗМІ, військові гарнізону, духовенство.

Як зазначили ведучі заходу, для України Друга світова війна стала особистою трагедією неймовірних масштабів. Адже саме наші землі були епіцентром найкривавіших битв. Ми пам’ятаємо про 8 мільйонів українських життів, забраних тією війною. Ми пам’ятаємо про понад 2 мільйони українців, вивезених на примусові роботи, про 700 зруйнованих міст та 28 тисяч спалених сіл. А ще ми пам'ятаємо і про надлюдські зусилля, які поклав наш народ на вівтар тієї перемоги.

Кожен четвертий солдат антигітлерівської коаліції був українцем. Наші земляки билися у небі Британії, на узбережжі Нормандії та у самому серці Європи. Понад 6 мільйонів українських воїнів у лавах регулярних армій та сотні тисяч бійців підпілля стали тим незламним щитом, об який розбилася мрія нацистського диктатора про панування над світом. Це був подвиг, написаний кров’ю на кожному кілометрі рідної землі.

Сьогодні, 8-го травня, ми звертаємо свій погляд до минулого, аби вшанувати тих, чий шлях обірвався під гуркіт тієї великої війни. Ми вшановуємо мужність воїнів, які не повернулися з полів битв, чиї імена залишилися вписаними у граніт обелісків або ж загубилися у безіменних братських могилах. А ще ми вшановуємо пам’ять мільйонів цивільних українців, які стали жертвами терору, голоду та нелюдських умов окупації у часи Другої світової війни.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих.

На жаль, сьогодні, вже у нашому - двадцять першому столітті, ми знову бачимо знайомі риси агресора. Але тепер ця навала прийшла зі Сходу. Сьогодні нацизм змінив обличчя, але не свою сутність. Росія, яка колись привласнила собі спільну перемогу, сама перетворилася на загарбника, повторюючи найгірші сценарії минулого століття у Маріуполі і Бучі, Авдіївці та Бахмуті… Ці назви тепер стоять в одному ряду з Корюківкою, Бабиним Яром та трагедіями спалених сіл Волині. Ті самі методи, та сама ненависть, та сама мета - знищити український народ.

Але ми - нація, що добре пам’ятає своє коріння. Ми - нащадки тих, хто переміг нацизм тоді, і ми - сучасники тих, хто ламає хребет рашизму сьогодні. Наші воїни на передовій - це духовні спадкоємці своїх прадідів. Вони захищають не просто територію, вони захищають право українців на життя, справедливість і свободу.

Пам’ять - це наша зброя, а перемога - це наш обов’язок і перед минулим, і перед майбутнім.

Учасники заходу поклали квіти біля підніжжя пам’ятника загиблим воїнам Другої світової війни. Після чого представники Духовної ради християн відслужили молебень.